Кожного року 9 листопада українська громада відзначає велике духовне свято – День української писемності і мови, що яскраво засвідчує багатолітній тернистий шлях розвою рідного слова і його безсмертних творців. І це не випадково, бо мова народу – це не тільки засіб спілкування між людьми однієї нації, це набагато більше…..
Це і рідний край, безмежні простори полів і лісів, глибоководні ріки, чарівні озера і теплі моря, родинні зв’язки, спільні уподобання і думи народу, мрії людей і сподівання, культура і своя задушевна пісня. Це спільна радість і спільне горе, схожі долі, це все те, що виливається у рідне слово, однаково доступне для всіх.
Рідна мова… У ній душа народу, його сила і слабкість, його неповторність і єдність. Мова народу… Вона як дві краплини води схожа на характер людей, які нею розмовляють. А наша рідна українська мова – лірична і неповторна, поетична і спокійна, лагідна і мелодійна, як і сам співочий народ – добрий, лагідний, миролюбний і працьовитий. Мова, яка довгі десятиліття утискалася, виганялася з рідного дому, вважалася непотрібною сильними світу цього, все ж вижила і набирає сили, адже вона – душа народу, а душу не можна вбити, доки живі люди.
В гуртку «Лідерство – запорука успіху» було проведено інтелектуальну гру «Знавці української мови», з метою розширення знань молоді про красу і багатство української мови, розвитку логічного мислення та виховання любові до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.
