Це Голокост – всього одне лиш слово,
Та його сенс – пекучий болі жар,
Вбивали всіх!…
старого і малого,
мало хто життя порятував.
Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. «Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду». А так вмирала майже вся Україна.
Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не поверталось.
26 листопада вихованці гуртка «Компас» (керівник Марина Чигирина) вшанували пам’ять жертв Голодомору. Діти були учасниками заняття-конференції «Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу в друкованих спогадах свідків, творах літератури і мистецтва». Під час роботи конференції було розглянуто такі питання, як: спогади свідків Голодомору, Голодомор у творах літератури, Голодомор у музичному мистецтві, Голодомор у кінематографі, Голодомор у творах живопису. Вихованців презентували свої напрацювання через виступ, презентацію, відео тощо. Після чого було обговорення. Діти запалили свічки пам’яті та вшанували пам’ять жертв Голодомору хвилиною мовчання.
