ПРОЄКТ
ПОЗАШКІЛЬНА ПЕДАГОГІКА:
КОНЦЕПТИ, МЕТОДОЛОГІЯ, МЕТОДИКА, ПРАКТИКА
СТРАТЕГІЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стратегія – це загальний, довгостроковий план дій або сукупність правил для досягнення складної мети.
- Офіційне визнання позашкільної педагогіки як самостійної галузі педагогічних знань, яка має має свої особливі категорії, загальні поняття, які відображають універсальні властивості й відношення об’єктивної позашкільної дійсності, загальні закономірності розвитку творчої особистості.
- Виконує не допоміжну, а випереджальну роль; її метою є не тільки надання знань, а й збагачення особистісних життєвих компетентностей.
- Особистісна по суті, віддає перевагу суб’єкт-суб’єктним стосункам педагогів і дітей, їх співпраці і співтворчості, спільному вибору мети навчання, міжособистісним контактам і емпатії.
- Визначальним є закон творчої поведінки, який заперечує функціональний підхід до дитини, однобокість, фрагментарність, інтелектуальну перевантаженість і примус.
- Організація позашкільного педагогічного процесу означає створення розгалуженої системи активного творчого самовиявлення дитини, максимальних умов для цілеспрямованого розвитку її творчих можливостей, зняття всіляких обмежень, бар’єрів, які стримують інтелектуальну ініціативу дитини, її творче самовираження.
- Це своєрідний орієнтир професійного самоаналізу й формування творчого підходу до системного, науково-методичного забезпечення позашкільного педагогічного процесу з урахуванням теоретичних і методичних надбань сучасної позашкільної педагогіки.
ПОЛІТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
Політика організації —це система принципів, правил, які визначають як організація діє в цілому; регулює всю діяльність організації для вирішення проблем та досягнення поставлених завдань; це внутрішній механізм, що скеровує діяльність та прийняття рішень для досягнення поставлених завдань у рамках загальної стратегії.
Мета політики дослідження
- Аналіз наукових досліджень із проблем освіти та розвитку дітей і молоді, зокрема в закладах позашкільної освіти, матеріалів педагогічної практики.
- Підвищеня якості та ефективність позашкільного освітнього процесу.
- Активний пошук інноваційних методик і технологій позащкільної освіти та їх впровадження.
- Упровадження в педагогічну практику сучасних методів науково-педагогічного, педагогічного, психолого-педагогічного, методичного моніторингу; педагогічного моделювання освітніх процесів, авторських освітніх систем, методичної роботи тощо; оперативного аналізу – визначення показників результативності, розроблення критеріїв оцінювання ефективності роботи тощо.
- Забезпечення відповідального та етичного відношення до пошуково-дослідної роботи.
ПРІОРИТЕТИ ПОЛІТИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ
– унікальність і неповторність (реалізація права дитини бути не такою, як усі, на пізнання себе і зацікавленість собою й іншими людьми, реалізацію себе за спеціальною програмою й індивідуальною траєкторією особистісного розвитку і саморозвитку);
– творча активність (реалізація права на творчу ініціативу, особистісну самостійність і відповідальність, право зіставити себе із собою вчорашнім і майбутнім, з іншими однолітками й дорослими людьми, порівняти свій стиль життя із життям тих людей, які вважає еталоном, у процесі захоплюючої творчої діяльності);
– внутрішня свобода (реалізація права на вибір, що передбачає розширення розгалуженої сфери творчого самовиявлення дитини в позаурочний час, у процесі якого розуміння, на що здатний, вільний вибір для себе еталона моральності й досконалості);
– духовність (реалізація права на повагу, гідне до себе ставлення, любов і творчість, мога іншим людям у їхньому самовдосконаленні; наявність варіативних моделей розвитку дитячої творчості та набору соціальних ролей).
СКЛАДОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЗАШКІЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ
1. Створювати розгалужену систему творчого самовиявлення дитини, максимальні умови для цілеспрямованого розвитку її творчих можливостей,
2. Педагог у позашкільному педагогічному процесі діє не за програмою, а за дитиною, її настроєм і внутрішнім станом, створює умови для повного розкриття та саморозвитку внутрішніх сил і здібностей дітей шляхом розкріпачення думки.
3. Це процес, у якому діяльність педагога органічно поєднується з діяльністю дітей в єдиному активному пізнавальному процесі в умовах співробітництва й духовної взаємодії.
4. Це не просто процес здобуття додаткових знань, формування життєвих компетентностей та соціалізації.
5. Будується не на дидактиці та ретрансляції знань, умінь, навичок, а на спілкування і розвитку творчого потенціалу особистості.
6. Основою цілісності педагогічного процесу, за Ш. Амонашвілі, є життя дитини, що розвивається в різноманітних формах, відповідно до становлення всіх її життєвих сил. Здійснювати такий процес означає «залучити закладені Природою в дитині тенденції до посиленої й ледь передчаної діяльності, залучити делікатно, задовольняючи потреби у прагненні дитини до розвитку, волі, дорослішання. Це і буде індивідуально-гуманний підхід до дитини в педагогічному процесі, тут може народитися і співробітницька діяльність учителя з учнями».
7. Модельною характеристикою позашкільного педагогічного процесу є вільний його вибір дітьми, гнучкість і доступність, що допускає зміни в параметрах темпу, обсягу і предметного змісту навчальних програм, вільне визначення темпів навчання, щоб надати дитині можливість доцільно витрачати життєвий час, екстерном виконувати окремі види робіт тощо.
8 Ідеальний позашкільний педагогічний процес практично непомітний для дитини
ПРИНЦИПОВІ ЗАВДАННЯМИ ПЕДАГОГІВ – ПОЗАШКІЛЬНИКІВ
– професійно мислити категоріями майбутнього, здійснюючи послідовне просування до вершин професійної майстерності;
– готувати вихованців до того, щоб вони стали успішними людьми ХХI ст., допомагати їм у цьому;
– спонукати, надихати, захоплювати дітей творчою діяльністю та співпрацювати з ними за принципом: менше домагань, більше заохочень;
– надавати свої рекомендації дітям чітко й доступно, так, щоб їх легко було зрозуміти кожному;
– формувати в позашкільних закладах творчі дитячі об’єднання та спільноти, за дотримання водночас принципу мудрої влади колективу В. Сухомлинського;
– пробуджувати в дітей віру у влансї сили й можливості, усебічно розвивати творчу особистість, її особистий статус.
ТАКТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ
Тактика організації — це сукупність короткострокових завдань, методів та конкретних дій, які використовуються для досягнення довгострокових стратегічних цілей організації. Вона визначає, як саме будуть реалізовані накреслені стратегією шляхи , і включає в себе конкретні кроки та прийоми, що ведуть до бажаного результату в певній ситуації.
ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ
Розвиток ініціативи і творчості кожного педагога на впровадження результатів наукових досліджень в практику своєї роботи.
1. Спрямування роботи педагогічного колективу над єдиною науков-методичною проблемою .
2. Активізувати діяльність МО, творчих груп у контексті роботи над проблемою.
3. Трансформування інноваційних технологій в практичну діяльність.
4.Створення банку інформації щодо впровадження проблеми в освітній процес закладу.
5. Дисемінація досвіду педагогів
6. Оформлення результатів дослідження у вигляді інформаційно-методичних матеріалів, статей.
ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
1. Вироблення єдиного педагогічного кредо, позиції, загальних цінностей, ритуалів, традицій.
2. Удосконалення змісту, форм і методів методичної роботи.
3. Підвищення професійної компетентності, творчого потенціалу педагогів.
4. Використання набутого досвіду на практиці.
5. Підвищення рівня досягнень, вихованості, розвитку вихованців.
6. Підвищення рівня сформованості життєвих компетентностей вихованців, готовності їх до життя.
7. Створення методичного програмно – інформаційного простору, який забезпечить активну інтеграцію інформаційних технологій в освітній процес, що створить умови для формування компетентного педагога та вихованця.